Головна » Новини бібліотеки (Page 4)
Category Archives: Новини бібліотеки
ДМИТРО ГНАТЮК. ЛЕГЕНДА УКРАЇНСЬКОГО ОПЕРНОГО СПІВУ
«У мене була мрія так заспівати українську пісню, як ніхто інший, і я її здійснив. Тому я – щаслива людина».
«Опера – моя радість і любов, а пісня – то душа»
(Д. Гнатюк)«
Немає іншого співака, який би подарував своєму народові стільки незабутніх перлин–пісень, які відразу ж ставали народними: «Два кольори», «Ясени», «Вівці мої, вівці», «Очі волошкові», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Рідна мати моя», «Марічка». Таких можна назвати десятки. Дмитро Гнатюк — найшанованіший і найвідоміший артист серед українців усього світу.
Видатний співак, Герой України, народний артист України, академік Національної академії мистецтв України, професор, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Михайлович Гнатюк народився 28 березня 1925 року в румунському селі Старосілля (зараз Мамаївці) нині Кіцманського району Чернівецької області.
Його батьками були прості селяни Марія Іванівна та Михайло Дмитрович, причому батько був ветераном Першої світової війни і все життя проходив із дерев’яним протезом замість ноги. Сім’я Гнатюків користувалася авторитетом в селі, хоча й була небагата.
У сімействі було шість дітей, і нерідко Михайло Гнатюк, вирушаючи у справах до Чернівців, залишав Дмитра за старшого. Майбутній співак чудово говорив румунською і непогано навчався у місцевій школі, дзвінко наспівуючи улюблені пісні в прибудові біля стайні. У восьмирічному віці хлопчик потрапив до церковного хору, де батюшка Мирослав, відразу відчув талант юного прихожанина та навчив його музичної грамоти.
Коли почалася Друга світова війна, Дмитро Гнатюк встиг закінчити тільки восьмирічку. Спочатку область Румунії, де знаходилося село Старосілля, зайняли війська СРСР, потім регіон приєднали до УРСР, а незабаром після цього сюди прийшли німецько-фашистські загарбники.
Сімейство Гнатюків було евакуйовано в місто Нижня Салда Свердловської області (РФ). Там Дмитрові вдалося отримати додатково середню освіту, і там же в 1944 році він пішов працювати сталеваром.
Після перемоги Радянського Союзу над Німеччиною юний музикант повернувся до Чернівців і отримав роботу в місцевому Музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської. Неабиякі вокальні дані артиста швидко привернули увагу фахівців, і незабаром Дмитро Гнатюк отримав запрошення до Державної київської консерваторії, де він і навчався камерному та оперному співу (1946 – 1951 рр..)
Продовжив здобувати освіту у Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого на режисерському відділенні.
Одразу після закінчення навчання співак був із розпростертими обіймами прийнятий до трупи Київського театру опери і балету ім. Тараса Шевченка на посаду соліста. Талановито виконані партії Євгенія Онєгіна, Фігаро, Ріголетто, Мазепи та багатьох інших персонажів забезпечили йому шалену популярність, а також гастролі в США, Австрії, Італії, Нової Зеландії тощо.
Оперний співак також був режисером-постановником та отримав популярність режисера-новатора. Дмитро Гнатюк здійснив постановки відомих та улюблених опер: «Князь Ігор» Олександра Бородіна, «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Пікова дама», «Мазепа» Петра Чайковського, «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського, «Тоска» Джакомо Пуччіні, «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, «Травіата», «Аїда» Джузеппе Верді, «Війна і мир» Сергія Прокоф’єва.
Крім роботи в Театрі імені Шевченка, артист ставив спектаклі в Донецькому театрі опери та балету імені Солов’яненка та в оперній студії Київської консерваторії. З 1985 року він став також режисером у Київському дитячому музичному театрі.
Дмитру Михайловичу скорилися не тільки оперні театри, а й естрада. Ця складова його кар’єри почалася з пісні «Два кольори», записаної в 1960 році. Грамплатівки з цією піснею скуповувалися величезними тиражами, пісня звучала в телепередачах і на радіостанціях.
Незабаром співак закріпив успіх, виконавши «Пiсню про рушник». У томужроці Дмитро Гнатюк отримав звання Народного артиста СРСР.
Першою і єдиною дружиною Дмитра Гнатюка стала Галина Макарівна, з якою співак познайомився ще в молоді роки. Галина Гнатюк отримала філологічну освіту, працювала у сфері української граматики, історії мови. У пари з’явився син Андрій.
І Галина, і Дмитро досить багато часу приділяв своїй кар’єрі. У 1988 році Дмитро Михайлович був обраний головним режисером Театру опери та балету, а також директором Національної опери.
Паралельно займався й політичною діяльністю як депутат Верховної Ради Радянського Союзу. Після проголошення незалежності продовжив свою політичну діяльність. Був заступником голови комітету ВР з питань культури і духовності, також був обраний народним депутатом. У 1996 році ним заснована Академія Мистецтв України. Він має звання Героя України (2005), обирався до Верховної Ради III скликання, де очолював комітет культури.
Дмитро Гнатюк, виступаючи як концертний співак, записав 21 платівку. У його репертуарі було понад 85 творів національної та світової класики – від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.
Перший виконавець знаменитих хітів 1960-х «Два кольори» та «Як тебе не любити, Києве мій!» Дмитро Гнатюк помер 29 квітня 2016 року на 92-му році життя. Незабаром після цього 20 червня 2016 року, померла й дружина артиста.
Все своє життя Гнатюк присвятив розвитку та популяризації національного оперного мистецтва та вихованню кращих українських митців. За видатні досягнення він був нагороджений численними державними відзнаками.
28 лютого 2020 року в Печерському районі м. Києва видатному українському співакові відкрили меморіальну дошку. Її встановили на фасаді будинку, де жив артист, на вулиці Станіславського. В цьому ж будинку сім’я Гнатюка облаштувала кімнату-музей, присвячену творчому шляху виконавця. Виготовили й встановили пам’ятну дошку за рахунок рідних артиста. У розпорядженні Київської міськдержадміністрації говорилося, що відповідальність за її утримання та збереження теж взяла на себе сім’я Гнатюка.
«Якщо у вас немає волі, один талант не витягне людини. Є воля – є мета. Я слухав свого вчителя, Івана Паторжинського, і відчував свою місію – нести в світ нашу українську пісню». (Д. Гнатюк).
Іван Дерда, відомий співак-вокаліст, народний артист України, написав про свого уславленого земляка:
«Віримо, що пам’ять і любов до творчості Дмитра Гнатюка завжди нагадуватиме нам про те, що поєднання мистецтва і життя є ідеал – ідеал творчості, якого досягнути важко, до нього можна лише наближатися… Але це – найдостойніший вибір людини, яка стає на творчу дорогу, що веде до храму людської душі»
Нагадаємо маловідомі факти з життя співака:
- На гастролях в Австралії та Новій Зеландії артист проспівав 57 сольних концертів за два місяці..
- Улюблена партія Гнатюка – Остап у «Тарасі Бульбі» Лисенка, улюблений композитор – Д. Верді.
- Платівки з піснями Дмитра Гнатюка вийшли щонайменше 57-мільйонним тиражем.
- Дмитро Гнатюк збирав колекцію картин, у тому числі українських художників – Васильковського, Левченка, Пимоненка та інших.
Бібліотека радить прочитати:
- Дмитро Гнатюк. Зоряний шлях = Dmytro Hnatiuk. The Starry Road / упоряд., вступ. ст. В.Д. Туркевич, упоряд. Г.М. Гнатюк, перед. сл. М.Г. Жулинський. – Київ: Мистецтво, 2012. – 351 с.
Гордон Д. Лица Украины.– Харьков: Фолио, 2004. – 510 с.
Береза Р. Духовна велич України. – Львів: Апріорі, 2023. – 440 с.
***
Дерда І. Дмитро Гнатюк: його душа співзвучна пісні: Електронний ресурс: Код доступу:
https://mus.art.co.ua/dmytro–hnatyuk–joho–dusha–spivzvuchna–pisni/
Кушнір Л. Дмитро Гнатюк: Мою «Черемшину» навіть японці співають: Електронний ресурс: Код доступу: https://www.umoloda.kiev.ua/number/1734/348/61365/
За матеріалами Інтернет (фото вільного доступу)
Світ врятує слово
3 березня – Всесвітній день письменника
3 березня є особливим днем для тих, хто віддав своє життя слову, хто розповідає нам історії, творить світи і розвиває культуру через письменність. Цей день відзначається як Всесвітній день письменника і є символом визнання заслуг авторів, поетів та журналістів у розвитку суспільства.
Основою створення цього свята стала потреба вшановувати письменників, які відіграють ключову роль у формуванні світогляду, культурних цінностей та національної свідомості.
Дата відзначення, 03 березня, є сталою. свято є актуальним для всього письменницького братства незалежно від жанру та країни проживання. Відзначається як професійними письменниками, так і їх читачами, адже саме завдяки їхньому таланту і праці ми можемо зануритися в захоплюючі історії.
У 2025 році Міжнародний день рідної мови святкується 21 лютого. Це свято, що підкреслює важливість мовного та культурного різноманіття. Цей день нагадує про необхідність збереження та підтримки рідних мов, які є невіддільною частиною ідентичності кожної нації.
Історія заснування дня рідної мови
Міжнародний день рідної мови був проголошений на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році. Датою святкування обрали 21 лютого на честь подій 1952 року в Дацці (нині столиця Бангладеш), де під час демонстрації за визнання бенгальської мови офіційною, поліцією було вбито кількох студентів. Відтоді цей день символізує боротьбу за право говорити рідною мовою та підкреслює важливість мовного різноманіття.
Міжнародний день рідної мови в Україні
В Україні День рідної мови набуває особливого значення, адже українська мова протягом століть зазнавала утисків та заборон. З 1622 року до розпаду СРСР було зафіксовано 58 випадків заборони використання української мови.
Особливо руйнівним був Валуєвський циркуляр 1863 року, який стверджував: “Української мови не було, немає і бути не може”. Попри ці перешкоди, українці зберегли свою мову, яка є основою національної ідентичності та культури.
Важливість рідної мови
Володіння рідною мовою є головним критерієм соціальної ідентичності й самодостатності людини та нації. Слово є базовим принципом свідомості нації, саме у мові закладене все різноманіття національного бачення світу. Рідна мова формує світогляд, передає традиції та об’єднує покоління. Збереження та розвиток рідної мови сприяє культурному багатству та різноманіттю світу.
Більше фактів про українську мову в матеріалі
П’ять цікавих фактів про милозвучність української мови
Такі прості й душевні слова допомагають підкреслити значущість рідної мови у нашому житті.
- “Зі святом рідної мови! Нехай вона буде для кожного джерелом гордості та натхнення”.
- ! Нехай наша рідна мова об’єднує серця, дарує радість і тепло в кожному слові”.
- Нехай наша мова завжди звучить у серцях і думках, а її краса передається з покоління в покоління”
За матеріалами Інтернет
День пам’яті Героїв Небесної Сотні
Хочете більше дізнатись про ці події? Тоді читайте.
Ділимось з вами підбіркою книг про події на Майдані, Революцію Гідності та її Героїв.
О. Герасименко. Написати книгу «Майдан після майдану» автора надихнуло замовчування подій на Майдані Незалежності після Революції Гідності. Тим більше, що все частіше можна почути, що революція ще не закінчилася, вона продовжується. Для багатьох учасників тих подій ще тоді, в лютому 2014 року, було це зрозуміло. Але довелося вибирати: або воювати, або тиснути на владу. Частина активістів залишилася на Майдані. Не всі їх розуміли, багато образливих слів доводилося вислуховувати. Ціле спекотне літо майданівці намагал
ися контролювати владу, підштовхувати її до реальних дій та проведення реформ.
О.Трайдакало. «Майдан. Погляд зсередини». Це історія про простих людей — справжніх, щирих, добрих і небайдужих. Проте їм судилося стати насправді незвичайними, видатними людьми. У подіях Революціїгідності на київському Майдані їм довелось поєднати доброту і терпимість із праведною люттю задля порятунку всієї України.
О.Виноградов.На сторінках книги «Слово майдана» розповіді з перших вуст: як тих, хто стояв на барикадах, так і волонтерів, сотників, медпрацівників, міліціонерів, комунальників, нянь, пенсіонерів, батьків загиблих активістів. Всі оповідання – цікаві, відверті, емоційні та по-своєму унальні.
«Небесна сотня» – це не тільки коротка хронологія подій Євромайдану, що поєднує факти з переживаннями очевидців, а й біографії тих, кого забрала революційна зима 2014 року. Герої цієї книги – звичайні люди з різних куточків нашої держави. Вони дуже різні – заробітчани, науковці, підприємці, вчителі… Хтось із них дуже любив театр, хтось писав вірші, хтось не уявляв життя без футболу, хтось вдягав рицарські обладунки та захоплювався історичною реконструкцією. Якби не Майдан, вони б ніколи не зустрілися. Це він об’єднав їх, зробив побратимами та «воїнами світла».
О.Чебанюк.35 інтерв’ю, записаних з учасниками та свідками подій Революції Гідності в Україні, складають першу книжку видавничої серії усних історій «Майдан. Пряма мова» Євромайдан – драматичний період новітньої історії України постає перед нами у спогадах, враженнях, роздумах учасників тими епізодами пережитого, які вони особисто вважають важливими, які їх найбільше вразили та запам’яталися.
20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні
20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам’ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.
Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. Назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21-22 лютого 2014 року.
Антологія майданівських віршів «Небесна Сотня»
До неї увійшли вірші, написані як поетами-аматорами, так і відомими авторами. Серед них – Дмитро Павличко, Мар’яна Савка, Іздрик, Олексадр Ірванець та інші.
Упорядник книги Леся Воронюк, на оголошення у соцмережах та ЗМІ про пошук поезій на тему Майдану, відгукнулось дуже багато людей. Вони надсилали свої поезії, а також вірші друзів, знайомих. Автори деяких з них й досі не відомі.
“Небесна сотня” оформлена малюнками, які художники розповсюджували на теренах всесвітньої павутини. Обкладинкою книги послужила картина художниці Марії Федюк, що якнайкраще змалювала бойовий дух героїв на Майдані.
Лютий 2025
“У мене Україна одна”.
Василь Симоненко: факти про життя і творчість поета-шістдесятника (до 90 –річчя від дня народження )
«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.»
Поет-шістдесятник, Василь Симоненко.
Літературні критики називали його “поетом без каменю за душею”, а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України.
Дитинство. Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.
Життя і кохання поета Симоненка. Почав шкільне навчання Симоненко у рідному селі. По закінченні отримав золоту медаль. Згодом вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Шевченка, а після отримання диплома переїхав до Черкас, де працював у редакціях газет “Молодь Черкащини”, “Робітнича газета”, “Черкаська правда”. У редакції Симоненко познайомився з дівчиною Люсею – коханням всього життя, яка працювала там кур’єром. У 22 роки поет одружився. Згодом у родини народився син Олесь.
Творчість Василя Симоненка. Він помер у неповні 29 років. Але попри недовге життя письменник-шістдесятник залишив по собі великий творчий спадок. Провідною темою його віршів та новел завжди була доля України та людей. Писати Василь Симоненко почав у студентські роки. Однак за життя видано лише збірку лірики “Тиша і грім” (1962) і казку для дітей “Цар Плаксій та Лоскотон”. Його вірші, які допускалися до друку, коригувалися. Визнання до поета прийшло посмертно. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив: “Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди”. Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні збірки Василя Симоненка. Саме вони поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків. Ця поезія Симоненка була сатирою на радянський лад. Навесні 1960 року в Києві заснували Клуб творчої молоді, учасниками якого були Іван Драч, Алла Горська, Ліна Костенко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах. Інтимна лірика Симоненка видається досі та має своїх поціновувачів. Відомі поезії Василя Симоненка “Задивляюсь у твої зіниці”, де поет пише про любов до України, “Лебеді материнства” належать до громадянської лірики.
Останній вірш Симоненка. Коли стан Симоненка погіршився й він потрапив до лікарні, то продовжував творити. Останній свій вірш поет написав у грудні 1963 року. Прощай, мій зошите! Спасибі тобі, друже, Що ти думок моїх Не відцуравсь, Що ти свої клітини Тепло мружив, Коли над римами Я потом обливавсь. Ти їх сприйняв Без жодної огуди, Єдиний мій читач І шанувальник мій. Чи сприймуть їх колись І прочитають люди — Побачимо. Прощай, товариш мій
Найпопулярніші вірші Василя Симоненка
- «Ти знаєш, що ти – людина…»
- «Лебеді материнства»
- «Задивляюсь у твої зіниці»
- «Баба Онися»
- «Моя мова»
- «Любов»
- «Люди – прекрасні…»
- «Є в коханні і будні, і свята…»
- «Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…»
- «Грудочка землі»
- «Гей, нові Колумби й Магеллани»
- «Я…»
- «Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…»
- «Де зараз ви, кати мого народу?»
- «Дід умер»
- «Вона прийшла»
- «Україні»
- «Перехожий»
- «Казка про Дурила»
- «Подорож у країну Навпаки»
- «Цар Плаксій та Лоскотон»
Грудень 2024
6 грудня – День Збройних Сил України
ЗСУ — це меч і щит нашої країни.
Воїни ЗСУ — це символ незламності і мужності. Вони стоять на захисті нашої Батьківщини, оберігаючи наше життя, і кожен день, не зважаючи на труднощі, наближають перемогу для всієї України. Їхня сила — це сила всього народу, їхня відданість — запорука нашої свободи.
Зараз до складу української армії входять всі роди військ, які представлені Повітряними і Військово-морськими силами України, а також Сухопутними військами. У структуру Сухопутних військ входить армійська авіація і аеромобільні війська, механізовані і танкові війська, ракетні війська і артилерія, високомобільні десантні війська і Війська протиповітряної оборони. До структури Повітряних сил включені винищувальна і штурмова авіація, розвідувальна, транспортна і бомбардувальна авіація, зенітно-ракетні та радіотехнічні війська.
Доблесть і честь солдатів і офіцерів – у цьому справжня сила будь-якої армії. Українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн – надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність далеко не порожній звук.
Військові Збройних Сил України — справжні герої сучасності, які показали не лише Україні, а й світові небачену мужність та звитягу.
За матеріалами Інтернет (фото вільного достіпу)
До Дня Збройних Сил України в бібліотеці закладу розгорнуто інформаційні матеріали (книжково – ілюстративні) «Збройні Сили України – Історія становлення», які висвітлюють історію розвитку українського війська від древньої середньовічної староукраїнської Київської держави, Гетьманщини, Армії УНР до сучасних ЗСУ.
Історія українського війська – це розповіді про історію військових формувань на теренах України від давніх часів до сьогодення.
Інформаційні матеріали та твори українських письменників дають змогу зазирнути в минуле та подивитися і почитати , якими була зброя та однострої українських воїнів у різні історичні епохи.
До уваги користувачів бібліотеки!
Нова література в бібліотеці, подарована громадською організацією Центр професійної освіти та особистісного розвитку «Ментор».
Еліягу Голдратт і Джефф Кокс «Мета. Процес безперервного вдосконалення»
Анотація. Уявіть, що у вас є рівно три місяці, щоб вивести бізнес із кризи, або ж ви втратите все. Що ви робитимете? Ця книжка покаже, як вийти зі складної ситуації. Бізнес – роман Еліягу Голдратт і Джеффа Кокса став класикою та допоміг трансформуватися сотням компаній по всьому світу. Книжка допоможе зрозуміти глобальні принципи, що застосовуються у виробництві, визначити «пляшкові горлечка» потоку та позбутися їх і навіть перенести нові підходи в особисте життя. Автори не пропонують готових бізнес – порад, а подають захопливу історію про людей, які намагаються зрозуміти, що рухає їхнім світом і як покращити цей процес.
Джозеф Хігні « Основи управління проєктами» П’яте видання.
Анотація. Як планувати проєкт? Як управляти зацікавленими сторонами? Як розробити цілі та задачі проєкту і створити план управління ризиками та комунікацією? Як використати ієрархічну структуру робіт і створити графік проєкту? Як контролювати й оцінювати проєкт? І взагалі, яку роль відіграє менеджер проєкту?
Відповіді на ці та багато інших запитань ви отримаєте з цієї книжки. П’яте видання «Основ управління проєктами» – це чудовий інструмент , щоб закласти власне підгрунтя для управління проєктами та отримати статус досвідченого професіонала.
Оле Квіст-Сьоренсен і Лоа Баструп «Візуальна колаборація» (Набір ефективних інструментів для поліпшення зборів, проєктів і процесів)
Анотація.Чи ви колись відчували, що застрягли в методах, інструментах і навичках, що не відповідають зрослій складності, частиною якої ви є? Чи хотіли б ви працювати по – новому, щоби поліпшити мислення, спілкування та співпрацю? Ваша організація повинна бути гнучкою, швидкою та стійкою? Коли команда малює свої цілі, бажання та завдання, вона стає розумнішою та більш цілеспрямованою. Коли люди малюють разом, вони навчаються разом, а в нашому мінливому світі здатність вчитися разом є необхідністю для постійного успіху.
Книжка «Візуальна колаборація» представляє новий та інноваційний спосіб роботи й співпраці, який допоможе вам успішно керувати складністю для себе, своєї команди та всієї організації. Вона пояснює, як будь –яка команда може створити візуальну мову для поліпшення спілкування та співпраці над своїми найважливішими цілями.
Ця книжка дозволить вам розробляти візуальні мови, щоби відповідати будь – якому сценарію, створювати привабливі й потужні запитання, щоби допомогти візуальному дизайну процесу й перетворити біле полотно на шаблон, який може поліпшити будь-яку зустріч, проєкт або процес. Щоби подолати опір членів команди, які стверджують, що «не вміють малювати», автори розробили простий у застосуванні метод, який допомагає будь-кому малювати майже все.
У книжці показано як прискорити командний діалог, а також залучити учасників за допомогою простих прийомів і прикладів. Візуальна колаборація потужно працює в широкому діапазоні налаштувань, зокрема під час зустрічей, стратегічних сесій, планування проєктів, інновацій і бізнес планування. Ядро книжки – практичні й прості в застосуванні П’ЯТЬ БУДІВЕЛЬНИХ БЛОКІВ, найвірогідніше стануть вашим улюбленим способом роботи.
Александер Остервальдер, Ів Піньє, Грег Бернарда, Алан Сміт «Розробляємо ціннісні пропозиції». Як створити продукти та послуги, яких хочуть клієнти.»
Анотація. Щоб зробити бізнес успішним, варто знайти клієнтський сегмент і задовольнити його потреби – звучить майже як аксіома. Та як дізнатися, що саме потрібно споживачеві? І як не помилитися? Відповісти на ці питання допоможе ця книжка.
Це своєрідна шпаргалка для вибагливого бізнесмена – практика. Автори пояснюють як розробляти ціннісні пропозиції й тестувати їх, не витрачаючи зайвих грошей і часу, як ставити себе на місце користувача, переводити команду з режиму «проспати нудну нараду» на «працювати злагоджено й ефективно». Щоб не гаяти читацький час, автори подають інформацію доступно й структуровано, без «води» й зайвих сторінок. Запропоновані інструменти й історії успішних компаній, ідеально доповнюють бізнес – комікси.
Андрій Лупашко «Більше ніж сервіс» (20 прикладів українського wow – сервісу.)
Анотація. Більше ніж сервіс – це книга, яка переверне уявлення про сервіс і допоможе подивитися на нього під іншим кутом, точніше пі 20 – ма різними кутами. Сьогодні слово «сервіс» із ніг до голови обросло різними упередженнями та стереотипами, як та стара тумба з оголошеннями, де кожне нове приклеюється до зірваного старого, тому маємо «сервіс – це дорого», «не на часі» або «наш персонал уже посміхається, невже потрібно щось іще?». Але насправді Україна як одна з найгостинніших націй показує, що за сервісом завжди стоїть дещо більше. І це дещо – турбота. Щира людська турбота та думка про інших.
Артур Лупашко – автор книги й генеральний диерктор Ribas Hotels Group – зібрав 20 історій видатних українських бізнесменів і керівників бізнесу й розпитав, як будували сервіс вони. Ця книга стане натхненням і мотивацією для тих, хто хоче створити потужний клієнто орієнтований бізнес або покращити той, що вже існує.
Зміст книги:
- Вступне слово
- Михайло Федоров
- Дмитро Дубровецький
- Володимир Поперешнюк
- Дмитро Кримський
- Алекс Купер
- Дмитро Деркач
- Слава Балбек
- Дмитро Борисов
- Євген Клопотенко
- Анастасія Владичинська
- Гіоргі Іукурідзе
- Тетяна Бурда
- Володимир Непийвода
- Савва Лібкін
- Вардкес Арзуманян
- Олексій Волошин
- Олексій Дмитрієв
- Андрій Маренчук
- Максим Лагунов
- Тарас Тустанівський
1951 р. 30 листопада – народився Назарій Яремчук, співак
Назарій Яремчук народився 30 листопада 1951 року в карпатському селі Рівня, зараз це околиця Вижниці. Сам він називав цю місцину “гірськими воротами”: “Це місто, як ворота в гори: звідси гора, звідти гора – і Черемош – бистрая вода…
Назарій Яремчук прожив до прикрого мало (30.11.1951 – 30.06.1995), але встиг стати легендою вітчизняної естради. З ним облетіли світ наші українські пісні – “Червона рута”, “Водограй”, “Смерекова хата”, “Стожари”, “Гай, зелений гай”, “Родина”, “Я піду в далекі гори”, “Пісня буде поміж нас”, “Писанка”, “Гей ви, козаченьки”, “Я ще не все тобі сказав”…
“Він так співав, що мав у горлі мозолі. Він так співав, що крилами йому став голос”, – написав поет Андрій Демиденко.
. В одному з останніх своїх інтерв’ю Яремчук сказав:
“Кожний з нас повинен постійно бути в польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати священні речі – навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду.»
До прочитання та ознайомлення книга Михайла Маслія :
Анотація
Юнак, до якого прийшла слава у неповні 20 років.
Виконавець, з яким працювали багато композиторів і поетів України.
Красень, в якого була закохана мало не вся жіноча аудиторія.
Співак, голос якого зачаровував,зцілював, будив у душах і серцях найкращі почуття.
Патріот, який до останнього дня не зрадив рідну землю – кохану Буковину.
Багато щеможна розповісти про Назарія Яремчука. Він передчасно пішов увічний світ, залишивши незагоєну рану в серцях шанувальників його таланту. Голос, який тепер співає у небесному хорі…
Ця книга – про Назарія. Про людину-легенду з надзвичайно скромною, щирою і відданою вдачею. Людину, наділену Талантом.
Для залюблених в українську пісню, музику, слово…
Видавництво: Bukrek
Автор: Маслій Михайло
Мова видання: Українська мова
Рік видання: 2021
Обкладинка: тверда
Кількість сторінок: 400
За матеріалами Інтернет (фото вільного доступу)