У 2025 році Міжнародний день рідної мови святкується 21 лютого. Це свято, що підкреслює важливість мовного та культурного різноманіття. Цей день нагадує про необхідність збереження та підтримки рідних мов, які є невіддільною частиною ідентичності кожної нації.

Історія заснування дня рідної мови

Міжнародний день рідної мови був проголошений на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році. Датою святкування обрали 21 лютого на честь подій 1952 року в Дацці (нині столиця Бангладеш), де під час демонстрації за визнання бенгальської мови офіційною, поліцією було вбито кількох студентів. Відтоді цей день символізує боротьбу за право говорити рідною мовою та підкреслює важливість мовного різноманіття.

Міжнародний день рідної мови в Україні

В Україні День рідної мови набуває особливого значення, адже українська мова протягом століть зазнавала утисків та заборон. З 1622 року до розпаду СРСР було зафіксовано 58 випадків заборони використання української мови.

Особливо руйнівним був Валуєвський циркуляр 1863 року, який стверджував: “Української мови не було, немає і бути не може”. Попри ці перешкоди, українці зберегли свою мову, яка є основою національної ідентичності та культури.

Важливість рідної мови

Володіння рідною мовою є головним критерієм соціальної ідентичності й самодостатності людини та нації. Слово є базовим принципом свідомості нації, саме у мові закладене все різноманіття національного бачення світу. Рідна мова формує світогляд, передає традиції та об’єднує покоління. Збереження та розвиток рідної мови сприяє культурному багатству та різноманіттю світу.

Більше фактів про українську мову в матеріалі

П’ять цікавих фактів про милозвучність української мови

Такі прості й душевні слова допомагають підкреслити значущість рідної мови у нашому житті.

• “Зі святом рідної мови! Нехай вона буде для кожного джерелом гордості та натхнення”.
• ! Нехай наша рідна мова об’єднує серця, дарує радість і тепло в кожному слові”.
• Нехай наша мова завжди звучить у серцях і думках, а її краса передається з покоління в покоління”

За матеріалами Інтернет

День пам’яті Героїв  Небесної Сотні

Хочете більше дізнатись про ці події? Тоді читайте.

Ділимось з вами підбіркою книг про події на Майдані, Революцію Гідності та її Героїв.

О. Герасименко. Написати  книгу «Майдан після майдану» автора надихнуло замовчування подій на Майдані Незалежності після Революції Гідності. Тим більше, що все частіше можна почути, що революція ще не закінчилася, вона продовжується. Для багатьох учасників тих подій ще тоді, в лютому 2014 року, було це зрозуміло. Але довелося вибирати: або воювати, або тиснути на владу. Частина активістів залишилася на Майдані. Не всі їх розуміли, багато образливих слів доводилося вислуховувати. Ціле спекотне літо майданівці намагал

ися контролювати владу, підштовхувати її до реальних дій та проведення реформ. 

О.Трайдакало. «Майдан. Погляд зсередини». Це історія про простих людей — справжніх, щирих, добрих і небайдужих. Проте їм судилося стати насправді незвичайними, видатними людьми. У подіях Революціїгідності на київському Майдані їм довелось поєднати доброту і терпимість із праведною люттю задля порятунку всієї України.

О.Виноградов.На сторінках книги «Слово майдана» розповіді з перших вуст: як тих, хто стояв на барикадах, так і волонтерів, сотників, медпрацівників, міліціонерів, комунальників, нянь, пенсіонерів, батьків загиблих активістів. Всі оповідання – цікаві, відверті, емоційні та по-своєму унальні.

«Небесна сотня» – це не тільки коротка хронологія подій Євромайдану, що поєднує факти з переживаннями очевидців, а й біографії тих, кого забрала революційна зима 2014 року. Герої цієї книги – звичайні люди з різних куточків нашої держави. Вони дуже різні – заробітчани, науковці, підприємці, вчителі… Хтось із них дуже любив театр, хтось писав вірші, хтось не уявляв життя без футболу, хтось вдягав рицарські обладунки та захоплювався історичною реконструкцією. Якби не Майдан, вони б ніколи не зустрілися. Це він об’єднав їх, зробив побратимами та «воїнами світла». 

  О.Чебанюк.35 інтерв’ю, записаних з учасниками та свідками подій Революції Гідності в Україні, складають першу книжку видавничої серії усних історій «Майдан. Пряма мова» Євромайдан – драматичний період новітньої історії України постає перед нами у спогадах, враженнях, роздумах учасників тими епізодами пережитого, які вони особисто вважають важливими, які їх найбільше вразили та запам’яталися.

20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні

20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам’ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні. 

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. Назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21-22 лютого 2014 року.

Антологія майданівських віршів «Небесна Сотня»

До неї увійшли вірші, написані як поетами-аматорами, так і відомими авторами. Серед них – Дмитро Павличко, Мар’яна Савка, Іздрик, Олексадр Ірванець та інші.

 Упорядник книги Леся Воронюк, на оголошення у соцмережах та ЗМІ про пошук поезій на тему Майдану, відгукнулось дуже багато людей. Вони надсилали свої поезії, а також вірші друзів, знайомих. Автори деяких з них й досі не відомі.

“Небесна сотня” оформлена малюнками, які художники розповсюджували на теренах всесвітньої павутини. Обкладинкою книги послужила картина художниці Марії Федюк, що якнайкраще змалювала бойовий дух героїв на Майдані.

Лютий 2025

“У мене Україна одна”.

Василь Симоненко: факти про життя і творчість поета-шістдесятника (до 90 –річчя від дня народження )

  «Можна все на світі вибирати, сину,
 Вибрати не можна тільки Батьківщину.»

Поет-шістдесятник, Василь Симоненко.

 Літературні критики називали його “поетом без каменю за душею”, а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України.

Дитинство. Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.

Життя і кохання поета Симоненка. Почав шкільне навчання Симоненко у рідному селі. По закінченні отримав золоту медаль. Згодом вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Шевченка, а після отримання диплома переїхав до Черкас, де працював у редакціях газет “Молодь Черкащини”, “Робітнича газета”, “Черкаська правда”. У редакції Симоненко познайомився з дівчиною Люсею – коханням всього життя, яка працювала там кур’єром. У 22 роки поет одружився. Згодом у родини народився син Олесь.

Творчість Василя Симоненка. Він помер у неповні 29 років. Але попри недовге життя письменник-шістдесятник залишив по собі великий творчий спадок. Провідною темою його віршів та новел завжди була доля України та людей. Писати Василь Симоненко почав у студентські роки. Однак за життя видано лише збірку лірики “Тиша і грім” (1962) і казку для дітей “Цар Плаксій та Лоскотон”. Його вірші, які допускалися до друку, коригувалися. Визнання до поета прийшло посмертно. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив: “Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди”. Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні збірки Василя Симоненка. Саме вони поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків. Ця поезія Симоненка була сатирою на радянський лад. Навесні 1960 року в Києві заснували Клуб творчої молоді, учасниками якого були Іван Драч, Алла Горська, Ліна Костенко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах. Інтимна лірика Симоненка видається досі та має своїх поціновувачів. Відомі поезії Василя Симоненка “Задивляюсь у твої зіниці”, де поет пише про любов до України, “Лебеді материнства” належать до громадянської лірики.

Останній вірш Симоненка. Коли стан Симоненка погіршився й він потрапив до лікарні, то продовжував творити. Останній свій вірш поет написав у грудні 1963 року. Прощай, мій зошите! Спасибі тобі, друже, Що ти думок моїх Не відцуравсь, Що ти свої клітини Тепло мружив, Коли над римами Я потом обливавсь. Ти їх сприйняв Без жодної огуди, Єдиний мій читач І шанувальник мій. Чи сприймуть їх колись І прочитають люди — Побачимо. Прощай, товариш мій

Найпопулярніші вірші Василя Симоненка

• «Ти знаєш, що ти – людина…»
• «Лебеді материнства»
• «Задивляюсь у твої зіниці»
• «Баба Онися»
• «Моя мова»
• «Любов»
• «Люди – прекрасні…» 
• «Є в коханні і будні, і свята…»
• «Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…»
• «Грудочка землі» 
• «Гей, нові Колумби й Магеллани»
• «Я…»
• «Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…» 
• «Де зараз ви, кати мого народу?»
• «Дід умер» 
• «Вона прийшла»
• «Україні» 
• «Перехожий» 
• «Казка про Дурила»
• «Подорож у країну Навпаки»
• «Цар Плаксій та Лоскотон»