Лютий 2025

“У мене Україна одна”.

Василь Симоненко: факти про життя і творчість поета-шістдесятника (до 90 –річчя від дня народження )

  «Можна все на світі вибирати, сину,
 Вибрати не можна тільки Батьківщину.»

Поет-шістдесятник, Василь Симоненко.

 Літературні критики називали його “поетом без каменю за душею”, а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України.

Дитинство. Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.

Життя і кохання поета Симоненка. Почав шкільне навчання Симоненко у рідному селі. По закінченні отримав золоту медаль. Згодом вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Шевченка, а після отримання диплома переїхав до Черкас, де працював у редакціях газет “Молодь Черкащини”, “Робітнича газета”, “Черкаська правда”. У редакції Симоненко познайомився з дівчиною Люсею – коханням всього життя, яка працювала там кур’єром. У 22 роки поет одружився. Згодом у родини народився син Олесь.

Творчість Василя Симоненка. Він помер у неповні 29 років. Але попри недовге життя письменник-шістдесятник залишив по собі великий творчий спадок. Провідною темою його віршів та новел завжди була доля України та людей. Писати Василь Симоненко почав у студентські роки. Однак за життя видано лише збірку лірики “Тиша і грім” (1962) і казку для дітей “Цар Плаксій та Лоскотон”. Його вірші, які допускалися до друку, коригувалися. Визнання до поета прийшло посмертно. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив: “Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди”. Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні збірки Василя Симоненка. Саме вони поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків. Ця поезія Симоненка була сатирою на радянський лад. Навесні 1960 року в Києві заснували Клуб творчої молоді, учасниками якого були Іван Драч, Алла Горська, Ліна Костенко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах. Інтимна лірика Симоненка видається досі та має своїх поціновувачів. Відомі поезії Василя Симоненка “Задивляюсь у твої зіниці”, де поет пише про любов до України, “Лебеді материнства” належать до громадянської лірики.

Останній вірш Симоненка. Коли стан Симоненка погіршився й він потрапив до лікарні, то продовжував творити. Останній свій вірш поет написав у грудні 1963 року. Прощай, мій зошите! Спасибі тобі, друже, Що ти думок моїх Не відцуравсь, Що ти свої клітини Тепло мружив, Коли над римами Я потом обливавсь. Ти їх сприйняв Без жодної огуди, Єдиний мій читач І шанувальник мій. Чи сприймуть їх колись І прочитають люди — Побачимо. Прощай, товариш мій

Найпопулярніші вірші Василя Симоненка

• «Ти знаєш, що ти – людина…»
• «Лебеді материнства»
• «Задивляюсь у твої зіниці»
• «Баба Онися»
• «Моя мова»
• «Любов»
• «Люди – прекрасні…» 
• «Є в коханні і будні, і свята…»
• «Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…»
• «Грудочка землі» 
• «Гей, нові Колумби й Магеллани»
• «Я…»
• «Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…» 
• «Де зараз ви, кати мого народу?»
• «Дід умер» 
• «Вона прийшла»
• «Україні» 
• «Перехожий» 
• «Казка про Дурила»
• «Подорож у країну Навпаки»
• «Цар Плаксій та Лоскотон»