21 БЕРЕЗНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ
Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства – царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.
Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах.
У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
„Поезія, – говориться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу.
Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.
І тільки злість буває геніальна…
І тільки злість буває геніальна.
Господь, спаси мене від доброти!
Така тепер на світі наковальня,
що треба мати нерви, як дроти.
А нерви ж мої, ох нерви,
струни мої, настренчені на епохальний лад!
А мені ж, може, просто хочеться щастя,
тугого й солодкого, як шоколад.
Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!
Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.
Лежить під небом, чистим і високим,
холодний степ моєї самоти.
Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!
А по ідеї: жінка ж — тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Справляло б тіло пристрасті обжинки
колисками і лагодом ночей.
Була б така чарівна лепетуха,
такі б ото улучила слова,
що як по змісту, може, й в’януть вуха,
а як по формі — серце спочива.
Хто ж натягнув такі скажені струни
на цю, таку струнку, віолончель,
що їй футляр — усі по черзі труни
вготованих для музики ночей?!
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.
Ліна Костенко
Радимо до прочитання:
Анотація «Триста поезій», Ліна Костенко
Збірка робіт однієї з найвідоміших і найулюбленіших поетес України пропонує мандрівку її творчістю, де можна буде поспостерігати за розвитком стилю та зміною світогляду Ліни з плином часу. На сторінках, крім віршів, ви зустрінете уривки з поем та романів. Це видання є найповнішим збірником вибраних творів поетеси за період незалежної України. Тут є як всім знайомі рядки, так і менш відомі. Поезія Ліни Костенко має дивовижну властивість переносити читачів у свої світи й пробуджувати бажання вивчити декілька віршів, щоб за нагоди декламувати у затишній компанії.
Про книгу «Триста поезій»
У рядках поетеси можна знайти тонкий філософський підтекст, проникливі й водночас прості ліричні образи, майстерну гру слів, влучні метафори та алегорії. У збірці вона часто використовує квіти як символи життя, часу, долі й навіть смерті. Найчастіше у віршах можна зустріти троянди й бузок. Сад може бути сакральним простором, в якому зустрічаються земне й небесне. Також Ліна часто звертається до міфології та старовинних вірувань. Вона постійно нагадує про зв’язок людей з природою, підкреслюючи, що ми — лише частинка великого світу, де все пов’язане й залежить одне від одного.
Ліна Костенко — одна з найвідоміших жінок в культурі нашої країни й справжній символ української літератури. Її творчість привернула увагу публіки й критиків з перших збірок, а спротив тоталітарному режиму записав ім’я поетеси в історію України. На її рахунку — велика кількість літературних нагород та переклади багатьма європейськими мовами. Більшість з нас познайомилися з її творчістю у школі, але не всі відкрили її заново вже у дорослому віці, що однозначно варто зробити, адже багато речей у її поезіях неможливо відчути й зрозуміти дітьми чи підлітками.
Збірка дарує квиток в інший світ, створений дивовижними образами поетеси, які змушують подивитися на описані речі під іншим кутом. Ліна говорить про дитинство, дорослішання, кохання, природу, втрату, боротьбу, пошук, любов до Батьківщини. Її вірші у цій книзі не втрачають актуальності й торкаються наших сердець крізь роки.
«Триста поезій» входить в колекцію «Українська поетична антологія», яка об’єднана одним стилем: обкладинка, обтягнута тканиною, золоте тиснення, шовкове лясе, невеликий розмір. Бузковий колір оформлення наче натякає на одну з улюблених поетичних квіток Ліни. Книга стане чудовим доповненням домашньої бібліотеки як частина згаданої серії для поціновувачів поезії, так і самостійно для охочих детальніше дослідити творчість поетеси.
Про автора
Сучасна українська письменниця і поетеса, яскравий представник покоління «шістдесятників», лауреат великої кількості літературних премій і нагород. Творчості Ліни Костенко характерні глибокі ліричні образи, тонкі характеристики і філософський підтекст. Твори автора перекладені багатьма європейськими мовами і добре відомі за межами України, хоча сама поетеса не любить показуватися на публіці і вважає за краще усамітнений спосіб життя. Купити книги Ліни Костенко варто всім читачам, які стежать за сучасною українською літературою або цінують тонку і чуттєву поезію.
За матеріалами Інтернет (Ділова мова)
В його голосі жила Україна
До 100 – річчя від дня народження Дмитра Михайловича Гнатюка ( 1925 – 2016) в бібліотеці освітнього закладу оформлено куточок пам ‘яті «В його голосі жила Україна».
ДМИТРО ГНАТЮК. ЛЕГЕНДА УКРАЇНСЬКОГО ОПЕРНОГО СПІВУ
«У мене була мрія так заспівати українську пісню, як ніхто інший, і я її здійснив. Тому я – щаслива людина».
«Опера – моя радість і любов, а пісня – то душа»
(Д. Гнатюк)«
Немає іншого співака, який би подарував своєму народові стільки незабутніх перлин–пісень, які відразу ж ставали народними: «Два кольори», «Ясени», «Вівці мої, вівці», «Очі волошкові», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Рідна мати моя», «Марічка». Таких можна назвати десятки. Дмитро Гнатюк — найшанованіший і найвідоміший артист серед українців усього світу.
Видатний співак, Герой України, народний артист України, академік Національної академії мистецтв України, професор, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Михайлович Гнатюк народився 28 березня 1925 року в румунському селі Старосілля (зараз Мамаївці) нині Кіцманського району Чернівецької області.
Його батьками були прості селяни Марія Іванівна та Михайло Дмитрович, причому батько був ветераном Першої світової війни і все життя проходив із дерев’яним протезом замість ноги. Сім’я Гнатюків користувалася авторитетом в селі, хоча й була небагата.
У сімействі було шість дітей, і нерідко Михайло Гнатюк, вирушаючи у справах до Чернівців, залишав Дмитра за старшого. Майбутній співак чудово говорив румунською і непогано навчався у місцевій школі, дзвінко наспівуючи улюблені пісні в прибудові біля стайні. У восьмирічному віці хлопчик потрапив до церковного хору, де батюшка Мирослав, відразу відчув талант юного прихожанина та навчив його музичної грамоти.
Коли почалася Друга світова війна, Дмитро Гнатюк встиг закінчити тільки восьмирічку. Спочатку область Румунії, де знаходилося село Старосілля, зайняли війська СРСР, потім регіон приєднали до УРСР, а незабаром після цього сюди прийшли німецько-фашистські загарбники.
Сімейство Гнатюків було евакуйовано в місто Нижня Салда Свердловської області (РФ). Там Дмитрові вдалося отримати додатково середню освіту, і там же в 1944 році він пішов працювати сталеваром.
Після перемоги Радянського Союзу над Німеччиною юний музикант повернувся до Чернівців і отримав роботу в місцевому Музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської. Неабиякі вокальні дані артиста швидко привернули увагу фахівців, і незабаром Дмитро Гнатюк отримав запрошення до Державної київської консерваторії, де він і навчався камерному та оперному співу (1946 – 1951 рр..)
Продовжив здобувати освіту у Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого на режисерському відділенні.
Одразу після закінчення навчання співак був із розпростертими обіймами прийнятий до трупи Київського театру опери і балету ім. Тараса Шевченка на посаду соліста. Талановито виконані партії Євгенія Онєгіна, Фігаро, Ріголетто, Мазепи та багатьох інших персонажів забезпечили йому шалену популярність, а також гастролі в США, Австрії, Італії, Нової Зеландії тощо.
Оперний співак також був режисером-постановником та отримав популярність режисера-новатора. Дмитро Гнатюк здійснив постановки відомих та улюблених опер: «Князь Ігор» Олександра Бородіна, «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Пікова дама», «Мазепа» Петра Чайковського, «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського, «Тоска» Джакомо Пуччіні, «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, «Травіата», «Аїда» Джузеппе Верді, «Війна і мир» Сергія Прокоф’єва.
Крім роботи в Театрі імені Шевченка, артист ставив спектаклі в Донецькому театрі опери та балету імені Солов’яненка та в оперній студії Київської консерваторії. З 1985 року він став також режисером у Київському дитячому музичному театрі.
Дмитру Михайловичу скорилися не тільки оперні театри, а й естрада. Ця складова його кар’єри почалася з пісні «Два кольори», записаної в 1960 році. Грамплатівки з цією піснею скуповувалися величезними тиражами, пісня звучала в телепередачах і на радіостанціях.
Незабаром співак закріпив успіх, виконавши «Пiсню про рушник». У томужроці Дмитро Гнатюк отримав звання Народного артиста СРСР.
Першою і єдиною дружиною Дмитра Гнатюка стала Галина Макарівна, з якою співак познайомився ще в молоді роки. Галина Гнатюк отримала філологічну освіту, працювала у сфері української граматики, історії мови. У пари з’явився син Андрій.
І Галина, і Дмитро досить багато часу приділяв своїй кар’єрі. У 1988 році Дмитро Михайлович був обраний головним режисером Театру опери та балету, а також директором Національної опери.
Паралельно займався й політичною діяльністю як депутат Верховної Ради Радянського Союзу. Після проголошення незалежності продовжив свою політичну діяльність. Був заступником голови комітету ВР з питань культури і духовності, також був обраний народним депутатом. У 1996 році ним заснована Академія Мистецтв України. Він має звання Героя України (2005), обирався до Верховної Ради III скликання, де очолював комітет культури.
Дмитро Гнатюк, виступаючи як концертний співак, записав 21 платівку. У його репертуарі було понад 85 творів національної та світової класики – від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.
Перший виконавець знаменитих хітів 1960-х «Два кольори» та «Як тебе не любити, Києве мій!» Дмитро Гнатюк помер 29 квітня 2016 року на 92-му році життя. Незабаром після цього 20 червня 2016 року, померла й дружина артиста.
Все своє життя Гнатюк присвятив розвитку та популяризації національного оперного мистецтва та вихованню кращих українських митців. За видатні досягнення він був нагороджений численними державними відзнаками.
28 лютого 2020 року в Печерському районі м. Києва видатному українському співакові відкрили меморіальну дошку. Її встановили на фасаді будинку, де жив артист, на вулиці Станіславського. В цьому ж будинку сім’я Гнатюка облаштувала кімнату-музей, присвячену творчому шляху виконавця. Виготовили й встановили пам’ятну дошку за рахунок рідних артиста. У розпорядженні Київської міськдержадміністрації говорилося, що відповідальність за її утримання та збереження теж взяла на себе сім’я Гнатюка.
«Якщо у вас немає волі, один талант не витягне людини. Є воля – є мета. Я слухав свого вчителя, Івана Паторжинського, і відчував свою місію – нести в світ нашу українську пісню». (Д. Гнатюк).
Іван Дерда, відомий співак-вокаліст, народний артист України, написав про свого уславленого земляка:
«Віримо, що пам’ять і любов до творчості Дмитра Гнатюка завжди нагадуватиме нам про те, що поєднання мистецтва і життя є ідеал – ідеал творчості, якого досягнути важко, до нього можна лише наближатися… Але це – найдостойніший вибір людини, яка стає на творчу дорогу, що веде до храму людської душі»
Нагадаємо маловідомі факти з життя співака:
- На гастролях в Австралії та Новій Зеландії артист проспівав 57 сольних концертів за два місяці..
- Улюблена партія Гнатюка – Остап у «Тарасі Бульбі» Лисенка, улюблений композитор – Д. Верді.
- Платівки з піснями Дмитра Гнатюка вийшли щонайменше 57-мільйонним тиражем.
- Дмитро Гнатюк збирав колекцію картин, у тому числі українських художників – Васильковського, Левченка, Пимоненка та інших.
Бібліотека радить прочитати:
- Дмитро Гнатюк. Зоряний шлях = Dmytro Hnatiuk. The Starry Road / упоряд., вступ. ст. В.Д. Туркевич, упоряд. Г.М. Гнатюк, перед. сл. М.Г. Жулинський. – Київ: Мистецтво, 2012. – 351 с.
Гордон Д. Лица Украины.– Харьков: Фолио, 2004. – 510 с.
Береза Р. Духовна велич України. – Львів: Апріорі, 2023. – 440 с.
***
Дерда І. Дмитро Гнатюк: його душа співзвучна пісні: Електронний ресурс: Код доступу:
https://mus.art.co.ua/dmytro–hnatyuk–joho–dusha–spivzvuchna–pisni/
Кушнір Л. Дмитро Гнатюк: Мою «Черемшину» навіть японці співають: Електронний ресурс: Код доступу: https://www.umoloda.kiev.ua/number/1734/348/61365/
За матеріалами Інтернет (фото вільного доступу)
