Кажуть, що народжені в горах – люди особливої душі. Щось у них є від стрімкості й розмаїтості навколишньої природи. Саме таким був видатний український письменник — Дмитро Павличко.
28 вересня вся українська спільнота відзначала 95-і роковини з дня народження великого митця, поета, мислителя, перекладача, літературного критика, громадсько-політичного діяча, людини, що своє життя поклала на служіння своєму народові.
У Вищому професійному училищі №3 м. Чернівці викладачем української мови та літератури, Вікторією Максимюк, було проведено пісенно-поетичний вечір «Два кольори мої, два кольори…», на якому учні ІІІ курсу ознайомилися з поетичною та пісенною творчістю поета.
Дмитро Васильович завжди зберігатиметься в пам’яті українців як щирий і вірний син своєї Батьківщини, що так відверто і з усією силою любив рідну Україну.
Коли надійдуть танки й бетеери,
І вдарить по знаменах кулемет, –
Ті вмруть, а ті сховаються в печери.
Та на майдані лишиться поет.
Він буде сам під кулями стояти
Без наляку й жалю, як Прометей,
І кров стече… Рабів народить мати,
Та він оберне знову їх в людей!
