Є вірші – квіти.
Вірші – дуби.
Є іграшки – вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є –
каторжани.
Крізь мури в’язниць,
по тернах лихоліть –
ідуть, ідуть по етапу століть…
Л.Костенко
Що таке поезія?….
Це безсмертний дотик до душі…Бо у всі часи поезія миттєво відгукується на все ,що відбувається у житті, що хвилює, бентежить, захоплює красою чи смутком… І сьогодні, у важкий для країни час, час боротьби з агресором і, водночас, в час надії на перемогу, на мир, на любов і життя, здобувачі освіти ВПУ № 3 груп №5 та №4 напередодні Всесвітнього дня поезії, у рамках декади суспільно-гуманітарних дисциплін, долучилися до літературної зустрічі з поетом, батьком загиблого героя, Олегом Віксічем.
Поезія війни та миру була тематикою зустрічі з Олегом Олександровичем, у творах якого поєднується, і біль, і сум, і любов, і кожний рядок віршів, попри все, дихає оптимізмом, вірою в перемогу, любов’ю до життя.
На зустрічі згадали письменників ,що загинули у війні з росією: Олександра Бережного,
Артема Довгополого, Вікторію Амеліну, Максима Кривцова.
Олег Олександрович розказав про себе, про свою родину, про сина Володимира та його побратимів; читав вірші, написані в різні етапи і часові проміжки, із поетичних збірок «Вибране», «З глибин душі у височінь небес»
Духовність, ліризм, щирість роздумів, нескладна літературна мова віршів – все це легко знайшло дорогу до душі слухачів на цій зустрічі, яка перетворилася на теплу душевну розмову зі сльозами на очах.
До війни неможливо звикнути…
Неможливо про неї не думати…
Ні прогнати її…ні прикрикнути…
Неможливо на неї плюнути…
Олег Віксіч.
Поезія Олега Олександровича – це золота середина між творами любовної лірики, картинами природи, закоханості у рідне місто і спогадами про події життя та біллю, сумом воєнного лихоліття. Дякуємо за вірші, дякуємо за сина прагнемо миру, віримо у перемогу і ПАМ’ЯТАЄМО!
