ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ
ВОЛОДИМИР ПАРХОМЕНКО – український вчений , історик і педагог
140 років від дня народження Володимира Пархоменка (1880–1942), українського історика, педагога
Володимир Олександрович Пархоменко народився 22 вересня 1880 у с. Сміле (тепер Сумщина) у родині православного священика. Закінчив Полтавську семінарію, Петербурзьку духовну академію. З 1905 викладав церковну історію в Полтавській духовній семінарії. З лютого 1906 став дійсним членом Полтавської вченої архівної комісії. З вересня 1912 працював інспектором народних училищ у Тифлісі.
У вересні – грудні 1917 – директор української гімназії в Каневі, потім займався викладанням в Археологічному інституті в Києві та обіймав посаду приват-доцента в Київському університеті Св. Володимира. У 1919–1921 – приват-доцент Таврійського університету, згодом – діловод Кримського Міністерства народної освіти, викладач Кубанського політехнічного інституту.
З 1921 працював у Всеукраїнській Академії наук та у Київському інституті народної освіти. У 1925–1929 отримав посаду професора Дніпропетровського інституту народної освіти, очолював Дніпропетровське Наукове товариство при ВУАН, співпрацював з Дмитром Яворницьким, брав участь у Дніпропетровській археологічній експедиції. Перебуваючи у Дніпропетровську, учений глибоко досліджував проблему взаємовідносин Русі зі Степом.
У вересні 1929 заарештований і обвинувачений за фальсифікованою справою Спілки визволення України; засуджений до 10 років концтаборів. Відбував заслання у Карелії. У 1933, завдяки клопотанням сестри, достроково звільнений як інвалід. Переїхав до Ленінграда, де влаштувався на роботу в місцеву філію АН СРСР.
Науковий доробок ученого складають понад 130 праць, тематика яких охоплює різні аспекти ранньої історії східного слов’янства і походження руської державності, взаємовідносинам Русі зі степовими етносами та державами, історії християнства на Русі і церкви ХVІІІ ст. Окремі роботи стосуються історії Гетьманщини, українсько-татарських взаємовідносин, історії освіти в Україні.
Помер Володимир Пархоменко у 1942 у блокадному Ленінграді. Реабілітований посмертно у 1989.
Володимир Пархоменко належить до визнаних, хоча й малознаних корифеїв вітчизняної історичної науки.
Протягом досить тривалого часу в ньому бачили лише « репресованого історика з незначною кількістю праць». А нині називають « одним із найоригінальніших українських дослідників давньої Русі», «творцем сміливих наукових гіпотез», ученим, чиї «історичні концепції вирізнялися академічною не типовістю». Все своє наукове життя він свідомо йшов
« проти течії».